Це голос, який ми впізнаємо з перших хвилин життя. Це дотик, що заспокоює навіть тоді, коли на душі буря. Це очі, в яких живе безмежна любов і тривога водночас.
Мама завжди поруч — у думках, у молитвах, у спогадах.
У мами іноді сльози — тихі, коли ніхто не бачить. Сльози радості, коли ми досягаємо успіху. Сльози тривоги, коли щось іде не так. Сльози любові, коли ми просто приїжджаємо додому. Ці сльози — найцінніші. Бо в кожній із них — частинка її серця.
Тож сьогодні — про щире “дякую”. За недоспані ночі. За силу, якої ми не помічали. За молитви і тиху присутність поруч. За любов, яка тримає навіть тоді, коли світ руйнується.
Бережімо матерів. Обіймаймо. Телефонуймо. Дякуймо. І хай вони ніколи не плачуть через війну, втому чи самотність — лише від щастя.
З Днем матері. Зі світлом у серці, навіть у непростому сьогоденні!