Місяць: Лютий 2025

Її слова – як меч , її воля – як сталь. Леся Українка була і залишається символом незламності українського духу. Вона не скорилася хворобі, не поступилася обставинам, не дозволила зламати себе ані тілесним мукам, ані духовним випробуванням. Її творчість – це голос боротьби, що перегукується з нашим сьогоденням.

Сьогодні, коли український народ знову проходить через важкі випробування, ми ще глибше відчуваємо її силу. Вона вчить нас не здаватися, боротися, любити Україну всім серцем .

З нагоди вшанування пам’яті великої поетеси лідери учнівського самоврядування організували невеличку літературну композицію , присвячену Лесі Українці. До них доєдналися наші найменші друзі – першокласники, поезія Лесі з уст яких звучить особливо трепетно та щиро.Її творчість – це наш дороговказ, її приклад – натхнення для кожного, хто сьогодні стоїть за свободу України .

Як писала сама Леся: “Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!” І ці слова сьогодні звучать особливо сильно

Три роки… Три роки болю, втрат і випробувань. Три роки, відколи ворог прийшов, щоб зламати нас, але натомість зустрів стіну нашої мужності.

Ці роки стали роками втрат, але й роками єдності. Ми навчилися плакати, стискаючи зуби, і йти вперед, навіть коли серце розривається від болю. Ми зрозуміли ціну слова «життя» і наскільки безцінними є ті, хто це життя для нас береже.

Ми вдячні кожному воїну, кожному, хто тримає небо, землю, море. Вдячні тим, хто воює, рятує, допомагає, тим, хто на передовій і в тилу. Вдячні сім’ям наших героїв за їхню силу чекати і вірити.

Ми пам’ятаємо всіх, хто віддав своє життя за нашу свободу. Немає слів, щоб передати цей біль, але є одне, що ми можемо зробити — продовжувати боротьбу. За них. За нас. За Україну.

Третій рік війни… І ми стоїмо. Ми сильні. Ми боремося. Ми переможемо!

Слава Україні! Героям Слава!

Хвилина вдячності від учнів нашої гімназії

Сьогодні особливий день – день, коли вся країна єднається в національній молитві. У цей час ми звертаємося до Бога з надією, вірою та любов’ю, просячи миру, сили й захисту для нашого народу.

Ця молитва – не просто слова. Вона – наш спільний голос, що лине до небес, наша віра в перемогу добра, наш спокій серед бурі. У ній – подяка за тих, хто бореться, молитва за тих, хто страждає, і світло для тих, хто втратив надію.

Сьогодні ми разом, як одна велика родина, складаємо руки в молитві за нашу землю, за рідних, за майбутнє. Хай Господь почує кожне серце і дарує нам силу й мудрість йти вперед, не зупинятися і не втрачати віри!

Мова – це не просто набір слів, а жива історія народу, його пам’ять і мудрість, що передається з покоління в покоління. Вона звучить у народних піснях, казках, думах, об’єднуючи нас навколо спільних цінностей. Як писав Олесь Гончар: «Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Це наш дух, наша свідомість, наша культура, сутність нашої душі».

Сьогодні рідна мова набуває ще більшого значення. Вона – наш зв’язок із предками, наша сила у сьогоденні та запорука майбутнього. Бережімо її, плекімо, передаваймо наступним поколінням, адже, як казав Іван Огієнко: «Мова – це форма нашого життя, життя культурного і національного, це форма національного організування».

Розмовляй українською, друже….

Щороку 21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови! Це чудова нагода згадати, наскільки важливо берегти нашу мову, спілкуватися нею та розвивати її. Адже мова – це не просто слова, а наша культура, історія та майбутнє!

Для українців рідна мова – код нації Особливо зараз, коли кожне українське слово – це підтримка нашої державності та єдності. Чим більше ми говоримо українською, тим сильнішою стає наша країна!

А що можеш зробити ти? Дуже просто! Читай українські книги , дивись фільми українською , спілкуйся рідною мовою з друзями та рідними . Пам’ятай: МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ!

Флешмоб учнів 4 та 5 класу Коханівської гімназії

Герої Небесної Сотні: подвиг, що змінив Україну

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні – мужніх людей, які віддали своє життя за свободу та гідність кожного з нас. Вони вийшли на Майдан, адже не могли миритися з несправедливістю, вони стояли під кулями, тому що вірили в майбутнє України . Їхня жертва стала символом нескореності, а їхні слова та мрії нині втілюють наші захисники, які боронять Україну від ворога.

Сьогодні ми вдячні кожному, хто продовжує цю боротьбу – нашим воїнам, волонтерам, усім, хто наближає перемогу . Учні нашої гімназії повсякчас долучаються до спільної справи. Нещодавно від захисників надійшла щира подяка – їхні слова підтримки надихають нас працювати ще більше!

Пам’ятаємо подвиг Небесної Сотні. Підтримуємо тих, хто нині бореться за нас. Разом до Перемоги!

“Голос школи” – свято натхнення та патріотизму! “

Учора лідерами учнівського самоврядування у гімназії було організовано справжнє свято музики, емоцій та творчості – конкурс “Голос школи”! Атмосфера була наповнена теплом, єдністю та гордістю за нашу країну, адже зі сцени лунали патріотичні пісні, що торкались сердець слухачів

Кожен виступ був унікальним, яскравим і талановитим, адже учасники вкладали у свої номери душу та серце. Глядачі щиро підтримували всіх конкурсантів, нагороджуючи їх гучними оплесками та словами захоплення. Особливі відзнаки отримали Евеліна Хоростіль, Почеква Микола та дівчата 1 класу, однак кожен, хто вийшов на сцену, став частиною цього чарівного свята музики та таланту.

Велика подяка всім учасникам за їхню сміливість і натхнення, а глядачам – за підтримку та створення неповторної атмосфери!

Нещодавно учні гімназії здійснили захопливу подорож до Львова, яка залишила в їхніх серцях яскраві емоції та глибокі враження. Програма поїздки поєднала активний відпочинок і культурне збагачення, що зробило цей день справді незабутнім.

Першою зупинкою стала льодова арена, де діти спробували свої сили на ковзанці. Здавалося, що морозний лід танув під їхнім щирим сміхом і запалом. Хтось уперше ставав на ковзани, а хтось удосконалював свої вміння, але всіх об’єднувало щире задоволення від руху, радості та дружньої підтримки.

Однак справжньою окрасою подорожі стала вистава «Львівське танго» у театрі імені Марії Заньковецької. Це не просто спектакль — це емоційний вир, що переносить глядачів у минуле, сповнене любові, боротьби та віри у незалежність рідного краю. Сюжет глибоко торкається теми людської гідності, незламності духу та важливості збереження національної ідентичності.

У виставі показано Львів минулого століття. Історію життя українського композитора Богдана Веселовського, пісенна спадщина якого охоплює понад 100 композицій. За словами режисера Богдана Ревкевича, Богдан Веселовський зрощував та боровся за українську культуру, тому зараз, у період війни, треба не забувати про людей, які творили для України та прославляли українську пісню.

Гра акторів вражала своєю проникливістю: кожен рух, кожен погляд передавав внутрішню боротьбу героїв, їхню тугу за втраченим і водночас незламну віру в майбутнє. Мелодії танго звучали не просто як музичний супровід, а як живий голос епохи, сповнений пристрасті, смутку та сподівань.

Ця вистава стала справжнім уроком патріотизму для школярів. Вона нагадала, що наша історія – це не лише дати у підручниках, а долі людей, які виборювали свободу. Діти вийшли з театру натхненні, із блиском в очах та гордістю за свій народ.

Поїздка до Львова стала не просто цікавою екскурсією, а подорожжю в історію, культуру та мистецтво, яке формує національну свідомість і виховує справжніх патріотів.